Розподіл території України між двома імперіями на Східну (Російську) й Західну (Австрійську)

Після Андрусівського договору між Річчю Посполи­тою та Московією (1667 р.) територія України до кінця XVIII ст. залишалася розділеною по Дніпру на Лівобережжя з Києвом (під владою Російської імперії) і Правобе­режжя (у складі Речі Посполитої).

Після російсько-турецьких війн (1806–1812, 1828–1829 рр.) і трьох поділів Польщі ( 1772, 1793, 1795 ) українські землі опинилися в складі двох держав — Російської та Австрійської імперій.

Росії належали Ліво­бережна Україна, Слобожанщина, Правобережжя й Південна, або Степова Україна. До Австрії відійшли Галичина, Буковина та За­карпаття.

Австрійська імперія зосередила у своїх руках Західну Україну, яка становила 20% українських територій, де мешкало 3,5 млн мешканців. Російська імперія захопила 80% території і 8,2 млн мешканців.

Українські землі в складі Російської імперії

Уніфікація — зведення різноманітних виявів життя в різних національних районах держави до єдиних, затверджених імперською владою, зразків.

Українські землі були поділені на дев’ять губерній — по три в кожному регіоні: Харківська, Чернігівська й Полтавська — на Слобожанщині та Лівобережжі; Київська, Подільська й Волинська — на Правобережжі; Катеринославська, Херсонська та Таврійська — у Південній (Степовій) Україні.

Наддніпрянська Україна
ЛівобережжяПравобережжяПівденна Україна
Чернігівська губерніяПолтавська губерніяХарківська губерніяКиївська губерніяПодільська губерніяВолинська губерніяКатеринославська губерніяХерсонська губерніяТаврійська губернія
Малороійське генерал-губернаторствоКиївське генерал-губернаторствоНоворосійько - Бессарабське генерал-губернаторство

Губернатора призначав імператор. Губернії поділялись на повіти, на чолі повіту стояв справник.

Генерал-губернаторство — адміністративно-територіальна й політична одиниця в Російській імперії. Складалося з однієї або кількох губерній під управлінням генерал-губернатора.

Губернія — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії на зразок області, краю тощо. Губернію очолював губернатор, який поєднував адміністративні, судові та фінансові функції.

Повіт — адміністративно-територіальна одиниця, що існувала на українських, а також польських, литовських і білоруських землях від другої половини XIV ст.

Адміністративно-територіальний поділ у Російській імперії не враховував географії національного розселення.

Українські землі в складі Австрійської імперії

Закарпаття залишилося в складі Угорського королівства, яке було частиною Австрійської імперії.

Галичина разом із деякими польськими землями стала окремим краєм із центром у Львові — Королівством Галичини та Лодомерії.  Подіялась на 12 округів.

До 1849 р. на правах окремого округу до складу Королівства Галичини та Лодомерії входила Буковина, надалі вона стала окремою провінцією.

Адміністративну владу в Галичині здійснював губернатор, якого призначав імператор з резиденцією у Львові. У Львові було дозволено скликати сейм, до якого обиралося дворянство та верхівка духовенства.

Австрійський уряд створював умови для протистояння українців із поляками й румунами, сподіваючись, що це послабить австро-українські суперечності


Етнос — група людей, члени якої мають спільну назву, елементи культури, спільну історичну пам’ять і пов’язують себе зі спільною територією.

Народність — історична спільнота людей, які мають спільну мову, територію, елементи спільної культури.

Нація — історична спільнота людей, сформована на основі спільності території, яку вони населяють, мови, особливостей культури, характеру, економічних зв’язків.

Процес національного відродження відбувався протягом трьох етапів: першого — академічного (наукового), другого — культур­ницького (українофільського) й третього — політичного.

У соціальному складі українців обох імперій переважали селяни, нечисленною була аристократія та світська інтелігенція. 

«Смуга осілості» — територія компактного проживання євреїв у Російській імперії, визначена царським урядом із метою запобігання проникненню їх до великоруських губерній і захисту російського підприємництва від єврейської конкуренції.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *