На фрагменті одного ланцюга ДНК нуклеотиди розташовані в послідовності:
А – А – Г – Т – Ц – Т – А – Ц – Г – А – Т – Г. Яка довжина даного фрагмента ДНК?
Рішення: 12*0,34 = 4,08
Відповідь: 4,08 нм
Відповіді на тести
На фрагменті одного ланцюга ДНК нуклеотиди розташовані в послідовності:
А – А – Г – Т – Ц – Т – А – Ц – Г – А – Т – Г. Яка довжина даного фрагмента ДНК?
Рішення: 12*0,34 = 4,08
Відповідь: 4,08 нм
Яку довжину має ген, що кодує молекулу білку, яка складається з 383 амінокислот?
Рішення: довжина нуклеотиду 0,34 нм
383*3*0,34=390,66
Відповідь: 390,66 нм
Довжина фрагмента молекули ДНК дорівнює 20,4 нм. Скільки нуклеотидів в одному ланцюзі цього фрагменту?
Довжина нуклеотиду 0.34 нм
20,4 нм / 0,34 = 60
Відповідь: 60
Дана молекула ДНК з відносною молекулярною масою 5520, з них 1035 припадає на частку тимінових нуклеотидів. Знайдіть кількість гуанінових нуклеотидів в цій ДНК.
Відповідь: 5
Білки — це великі органічні молекули, біополімери. Вони складаються з мономерів — амінокислот, які з’єднані у вигляді ланцюжка.
Амінокислоти — це органічні молекули, до складу яких обов’язково входить дві групи атомів:
Ці групи атомів приєднані до одного атома Карбону (С). Крім цих двох груп, до того самого атома Карбону приєднана ще одна група атомів — радикал.
Первинна структура білка представлена поліпептидним ланцюгом. Зв’язки між амінокислотами пептидні.
Вторинна структура білка — це спосіб упакування первинної структури в альфа-спіраль або бета-шар внаслідок утворення водневих зв’язків між групами поліпептидного ланцюга.
Третинна структура — це спосіб упакування альфа-спіралі в просторову глобулу. Утворюється завдяки додатковим водневим зв’язкам, гідрофільно-гідрофобним взаємодіям та ковалентним дисульфідним зв’язкам -S-S-, які виникають між двома молекулами цистеїну.
Четвертинна структура — спосіб спільного упакування декількох поліпептидних ланцюгів.
Пептидний зв’язок найміцніший у молекулі білка.
Процес порушення природної структури білків, який супроводжується розгортанням білкової молекули без зміни її первинної структури, називають денатурацією.
А у випадку руйнації первинної структури говорять про деструкцію білка.
Білки за їхнім складом можна поділити на дві великі групи — прості та складні. До складу простих білків входять тільки амінокислоти. Такі білки ще називають протеїнами.
Простими білками є гістони, які становлять основу хромосом. До цієї групи також належать альбуміни й глобуліни, які містяться в плазмі крові.
Складні білки (протеїди), крім залишків амінокислот, містять ще й небілкову частину — простетичну групу. Такою групою може бути як органічна, так і неорганічна молекула. Відповідно до складу такої групи розрізняють різні протеїди. Нуклеопротеїди, крім білків, містять нуклеїнові кислоти, глікопротеїди — вуглеводи, а ліпопротеїди — ліпіди. Складні білки також можуть містити залишки ортофосфатної кислоти або атоми металічних елементів. Гемоглобін чи хлорофіл, містять велику й складну за будовою групу атомів — гем. Гем забезпечує забарвлення молекули білка.
За формою молекули білки можна поділити на глобулярні та фібрилярні.
Молекули глобулярних білків мають вигляд грудочки і легко розчиняються у воді. Більшість ферментів є якраз глобулярними білками.
Молекули фібрилярних білків мають вигляд нитки, вони нерозчинні. До них належать білки, які утворюють основу шкіри.
Ферменти потрібні для здійснення процесів обміну речовин у клітині. Будь-який фермент є ланцюжком амінокислот, що певним чином згорнутий у просторі. Згортання ланцюжка відбувається так, щоб радикали амінокислот утворили унікальну структуру — активний центр ферменту. Саме в цьому центрі й відбуваються реакції. У деяких випадках для роботи ферменту потрібний і небілковий компонент. Це сполука (її називають кофактором), яка приєднується до ферменту й також бере участь у процесі каталізу реакції. Часто кофакторами ферментів є вітаміни.
Усі хімічні елементи за вмістом у живій клітині поділяють на три групи:
Уміст хімічних елементів у живих клітинах
Група елементів | Хімічні символи елементів | Відсоток від маси організму |
Макроелементи | H, O, C, N, P, S, Na, K, Mg, Ca, Cl | 10 – 0,001 |
Мікроелементи | Fe, Cu, Zn, Mn, Co, I, F, Ni та інші | 0,001 – 0,000001 |
Ультрамікроелементи | Au, Se, Hg, U, Ra та інші | Менш ніж 0,000001 |
Макроелементи трапляються в усіх живих клітинах. Без них життєдіяльність будь-якої клітини неможлива.
Елементи C, O, H, N входять до складу всіх органічних речовин і становлять до 98% маси живої клітини.
Мікроелементи можуть мати важливе значення для певних процесів у клітинах або для окремих груп живих організмів.
Ультрамікроелементи або випадково потрапляють в організм, або їхня функція невідома.
У живих організмах вода виконує багато функцій:
Неорганічні речовини | Органічні речовини |
Вода, мінеральні речовини (переважно солі), неорганічні кислоти | Білки, вуглеводи, ліпіди (жири), нуклеїнові кислоти |
Містяться в тілах і неживої і живої природи | Утворються тільки в живих організмах, можуть накопичуватися в неживій природі після загибелі живих організмів |
Всі органічні речовини поділяють на чотири основні групи: білки, вуглеводи, ліпіди й нуклеїнові кислоти.
До складу всіх цих речовин обов’язково входять атоми Карбону, Гідрогену та Оксигену.
Органічні речовини можуть містити також атоми Нітрогену (обов’язкові компоненти білків і нуклеїнових кислот), Фосфору (компоненти нуклеїнових кислот), Сульфуру (наявні в білках, але відсутні в нуклеїнових кислотах).
Великі молекули органічних речовин часто називають макромолекулами (від грец. macro — великий). Найчастіше вони складаються з великої кількості однакових (або майже однакових) ланок. Ці ланки називають мономерами (від грец. mono — один). А речовини, молекули яких складаються з таких мономерів, називають полімерами (від грец. poli — багато)
Біополімери наявні в усіх групах органічних речовин. Це гемоглобін, який транспортує кисень у крові, ферменти, котрі здійснюють процес травлення (амілаза, пепсин), і гормони (інсулін, глюкагон).
Найпоширенішими біополімерами на нашій планеті є вуглеводи целюлоза (виробляється рослинами) й хітин (виробляється грибами та комахами). Целюлоза становить основу клітинних стінок рослин, але не сама, а разом із лігніном.
Біологія (від давньогрец. bios — життя, logos — учення) — це
наука про життя.
Як і будь-яка інша наука, біологія має об’єкт, який
вона вивчає, і методи, якими вона користується для його вивчення.
Крім того, біологія має власний понятійний апарат — сукупність
термінів і понять, які вчені-біологи використовують у своїй роботі.
Предметом біології є всі живі організми та різноманітні прояви
їхньої життєдіяльності.
Інформація → Перевірка достовірності → Пояснення отриманих
результатів → Висування гіпотези → Експериментальна
перевірка гіпотези → Теорія → Науковий факт
Cпостереження – найстарішій метод біології, результат – опис біологічного об’єкта, процесу або явища.
Порівняння – об’єкт дослідження порівнюють з іншими об’єктами
Експеримент – головний метод у біології
Статистичний метод – кількісна математична (статистична) обробка результатів
Моніторінг – ціла система спостережень за біологічними об’єктами, які проводять з певною періодичністю
Моделювання є віртуальним експериментом, який проводять за допомогою комп’ютерів