Консульство та імперія Наполеона у Франції

Після перевороту 18 брюмера вся влада у Франції зосередилася в руках першого консула Наполеона Бонапарта.

18 травня 1804 р. Бонапарта проголосили імператором французів Наполеоном I, а в грудні того ж року відбулася його урочиста коронація.

2 грудня 1804 р. в соборі Нотр-Дам у Парижі відбулося урочисте вінчання та помазання на царство Наполеона. Коли нескінченна низка золотих придворних карет просувалася від палацу до собору Нотр-Дам, величезний натовп дивився на це. Проте в цей день де-не-де лунали слова незадоволення таким видовищем. Зокрема, часто згадується фраза, яку історична легенда приписує різним особам і яка нібито була сказана одним старим республіканцем із військових у відповідь на запитання Наполеона, як йому подобається урочистість: «Дуже добре, ваша величносте, сумно лише, що сьогодні не вистачає 300 тис. осіб, які склали власні голови, щоб зробити такі церемонії неможливими… – Євген Тарле 

У серпні 1804 р. ухвалили Цивільний кодекс, який часто називають Кодексом Наполеона.  Пізніше у Франції ухвалили також Комерційний кодекс (1807) та Кримінальний кодекс (1811). Норми кодексів 1804–1811 рр. поширили на французькі колонії, союзні з наполеонівською Францією, та підкорені нею країни.

На початку 1810 р. під владою Наполеона опинилася значна частина Європи. А в 1808-1811 рр. імперія Наполеона досягла вершини своєї могутності.

Похід до Росії в 1812 р. завершився цілковитим провалом.

Навесні 1813 р. противники Наполеона створили шосту антифранцузьку коаліцію (1813–1814 рр.).

16–19 жовтня 1813 р. під Лейпцигом відбулася «битва народів»,

31 березня 1814 р. війська союзників без бою зайняли Париж. 6 квітня 1814 р. Наполеон зрікся престолу. Його заслали на невеликий острів Ельба біля берегів Італії.

Королем Франції проголосили Людовіка XVIII (1814–1824).

Віденський конгрес (1 листопада 1814 — 9 червня 1815 р.) — з’їзд представників європейських держав (за винятком Туреччини), яким завершилися війни коаліцій європейських держав із Наполеоном І.

  • створення навколо Франції бар’єра, який у разі ускладнень дав би змогу її ізолювати;
  • надання країнам-учасницям антифранцузьких коаліцій компенсацій за участь у боротьбі з Наполеоном;
  • відновлення кордонів і форм політичного устрою держав такими, якими вони були в 1792 р.;
  • створення в Європі системи політичної рівноваги: сила однієї держави врівноважується іншими, що не дає їй змоги встановити своє панування. 

1 березня 1815 р. Наполеон із 1600 солдатами висадився на узбережжі Жуанвільської затоки й рушив на Париж

21 березня 1815 р. ввечері парижани внесли імператора на руках до палацу Тюїльрі. Людовік XVIII утік. Так розпочалися «сто днів» — період повернення до влади Наполеона (20 березня — 22 червня 1815 р.).

Для боротьби з імператором було створено сьому антифранцузьку коаліцію (1815).

18 червня 1815 р. поблизу селища Ватерлоо в Бельгії англійська армія, яку очолював Артур Веллінгтон (1769–1852), і прусська під командуванням Гебгарда Блюхера (1742–1819) завдали поразки армії Наполеона.

Після цього 22 червня 1815 р. імператор удруге зрікся престолу. Наполеон здався в полон англійцям і був засланий ними на невеликий острів Святої Єлени в Атлантичному океані. Перебуваючи там під постійною охороною трьох тисяч солдатів, 5 травня 1821 р. він помер за нез’ясованих обставин.

9 червня 1815 р. відбулося підписання завершального акта Віденського конгресу, де були сформульовані його основні рішення. Франція поверталася до кордонів 1792 р. без втрати власних територій і сплачувала переможцям контрибуцію.

25 вересня 1815 р. в Парижі монархи Австрії, Пруссії та Росії підписали акт про створення Священного союзу.

Leave a Reply