Художній твір — це нова естетична реальність, що «вбирає» свій час і є носієм загальнолюдських цінностей. Під цим терміном розуміють не просто якийсь зв’язний текст, а такий, який має певне естетичне навантаження.
Фольклор – колективная творчість, усна народна творчість.
Література (лат. literatura — написане, від litera — буква, літера) — сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства; різновид мистецтва — мистецтво слова, що відбиває дійсність у художніх образах, створює нову художню реальність; результат творчого процесу автора, зафіксований у відповідному тексті за допомогою літер.
Розрізняють літературу технічну, наукову, довідкову й художню, призначену спеціально для задоволення пізнавальних, інтелектуальних та естетичних потреб.
Рід літератури — це частина творів літератури (зокрема й усної народної творчості, або фольклору), для яких спільною є специфіка зображуваного в них життя й особливості його подання в словесному матеріалі.
Лірика (від грец. lyra — струнний музичний інструмент, під акомпанемент якого в Стародавній Греції виконували пісні й вірші) — один із трьох основних літературних родів, у якому життя зображається через передання почуттів, думок, переживань людини (ліричний герой) за певних обставин, під впливом певних подій.
Драма (від грец. drama — дія) — один із трьох основних літературних родів, який охоплює твори, що змальовують світ у формі дії, котра розгортається через діалоги й монологи дійових осіб. Драматичні твори здебільшого призначені для сценічного втілення.
Епос (від грец. epos — слово, розповідь) — один із трьох основних родів художньої літератури (нарівні з лірикою та драмою), який охоплює твори, орієнтовані на зображення зовнішнього світу, розповідь про людей (персонажів, героїв) і події від третьої особи й найчастіше репрезентовані прозою.
Ліро-епос поєднує ознаки епічного та ліричного родів. До ліро-епічних жанрів зараховують баладу, історичну пісню, думу й билину.
Роди літератури
Рід | Епос | Лірика | Драма |
Жанри | прозовий твір | Віршований твір | Діалоги, дія відбувається зараз і тут |
епопея, роман, повість, оповідання, новела, нарис, казка, есе, ескіз | вірш, пісня, елегія, послання, медитація, гімн, ідилія, мадригал, епіталама, ліричний портрет, етюд, ода, епіграма та інші | трагедія комедія драма водевіль драма-феєрія | |
Жанрові різновиди | історичні, соціально-побутові, соціально-психологічні, пригодницькі, фантастичні та інші твори | інтимні, або особисті; громадянські, або політичні; патріотичні, пейзажні, філософські та інші твори | історичні, соціально-побутові, соціально-психологічні, філософські та інші твори |
Літературний процес – безперервний, складний, іноді суперечливий розвиток літератури, який визначається всією сукупністю фактів художнього життя
Літературні течії – відгалуження й різновиди літературних напрямів
Літературний напрям — це конкретно-історичне втілення художнього методу, що виявляє себе в ідейно-естетичній спільності групи письменників у певний період часу. Літературний напрям є своєрідним синтезом (поєднанням) художнього методу та індивідуального стилю письменника.
Література |
Літературний рід епос, лірика, драма |
Літературний вид (епос – роман, повість, новела) |
Жанр (епопея, казка, байка, легенда, оповідання, повість, роман, новела, новелета, художні мемуари) |
Основні літературні напрями:
- бароко (XVII — XVIII ст.);
- класицизм (XVIII — початок XIX ст.);
- сентименталізм (друга половина XVIII — початок XIX ст.);
- романтизм (кінець XVIII — початок XIX ст.);
- реалізм (друга половина XIX ст.);
- модернізм (кінець XIX — XX ст.);
- імпресіонізм, символізм, неоромантизм, імажинізм, футуризм, акмеїзм, експресіонізм, дадаїзм, сюрреалізм, екзистенціалізм тощо;
- постмодернізм (із 1980-х pp.).
Художній стиль мовлення — це стиль художньої літератури, який використовується в художній творчості.
Стиль — сукупність ознак, які характеризують твори певного часу, напряму, індивідуальну манеру письменника.
Індивідуальний стиль — це вияв сукупності особливих суттєвих ознак таланту письменника в конкретному художньому творі чи у всій його творчості, індивідуальне втілення художнього методу.
Особливості художнього стилю
Основні ознаки:
- образність (образ-персонаж, образ-колектив, образ-символ, словесний образ, зоровий образ);
- поетичний опис подій у прозових і драматичних творах;
- естетика мовлення, призначення якої — розбудити в читача почуття прекрасного;
- експресія та інтенсивність вираження (урочисте, піднесене, увічливе, пестливе, лагідне, схвальне, фамільярне, жартівливе, іронічне, зневажливе, грубе тощо);
- зображальність (тропи: епітети, порівняння, метафори, алегорії, гіперболи, перифрази тощо; віршована форма, поетичні фігури), конкретно-чуттєве живописання реальності;
- немає регламентування вживання засобів, про які йтиметься далі, і способів їх поєднання, немає жодного нормування;
- визначальним є суб’єктивізм розуміння та зображення (світогляд, світовідчуття й відповідно світовідтворення автора, спрямоване на світосприйняття й інтелект читача).
Найважливіші мовні засоби:
- багатство найрізноманітнішої лексики, переважно конкретно-чуттєвої (назви осіб, речей, дій, явищ, ознак);
- вживання емоційно-експресивної лексики (синонімів, антонімів, омонімів, фразеологізмів);
- запровадження авторських новотворів (слів, значень, висловів), формування індивідуального стилю митця;
- уведення до творів зі стилістичною метою історизмів, архаїзмів, діалектизмів, просторічних складників та жаргонізмів;
- поширене застосування дієслівних форм: родових (у минулому часі й умовному способі); особових (у теперішньому та майбутньому часі дійсного способу, у наказовому способі);
- широке вживання речень різноманітних типів, синтаксичних зв’язків, особливості інтонування й ритмомелодики.
Літературний жанр (фр. genre — рід, вид) — тип літературного твору, один із головних елементів систематизації літературного матеріалу, який класифікує літературні твори за типами їхньої поетичної структури.
Байка належить до ліро-епічних творів
Роман у віршах — значний за обсягом віршований твір, у якому поєднані сюжет і лірична складова: багатопланова епічна розповідь про долі героїв й авторське суб’єктивно-емоційне ставлення до того, що зображується.
Роман — епічний твір великого обсягу, де життя звичайних людей розкривається на тлі історично або соціально вагомих подій чи обставин.
Характерні ознаки роману:
- зображення всебічної картини життя людей та складного кола життєвих явищ;
- декілька сюжетних ліній;
- наявність системи рівнозначних персонажів;
- значна тривалість подій у часі.
Жанрові форми роману:
- родинно-побутовий — історія однієї або декількох сімей;
- соціально-психологічний — зображення й аналіз душевного стану героїв;
- історичний — зображення конфліктів епохи;
- любовний — історія кохання;
- пригодницький — історія подорожей.