Тест Українські землі в складі Російської імперії наприкінці XVIII — у першій половині ХІХ ст.

Що таке уніфікація? зведення до єдиного зразка 

Які українські землі на початку ХІХ ст. належали Австрійській імперії? Галичина, Буковина, Закартпаття 

До складу якого королівства входило Закарпаття? Угорського 

Чи враховував адміністративно-територіальний поділ панівних імперій географію національного розселення українців? ні 

Населення якої національності переважно населяло західну Галичину? поляки 

Яке козацьке військове формування воювало на боці Росії у російсько-турецькій війні 1806-1812 рр.? Чорноморське 

Яку назву має територія компактного проживання євреїв у Російській імперії? «смуга осілості» 

Представники яких станів переважали у соціальному складі українців обох імперій ? селяни 

В якому році війська Наполеона Бонапарта вторглися в Російську імперію? 1812 р

Чисельність якого суспільного стану різко збільшилась після промислового перевороту? міщани 

В якому році було ліквідовано Азовське козацьке військо? 1864 р. 

Як ставились до Наполеона представники течії консерваторів? не довіряли Наполеону 

Як називалася адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії на зразок області, краю тощо? губернія 

Яку назву носить група людей, члени якої мають спільну назву, елементи культури, спільну історичну пам’ять  і пов`язують себе зі спільною територією? етнос 

Розвиток України в XIX ст. відбувався відповідно до загальноєвропейських процесів. Так 

Яка суспільна верства стала рушієм національного відродження на українських землях в ХІХ ст.? інтелігенція 

Як називається культурно-політич­ний процес, у ході якого етнос (народ) починає від­чувати себе як нація? національне відродження 

До складу яких держав належали українські землі на початку ХІХ ст.? Російської та Австрійської імперій 

Губернії поділялись на повіти 

Як звали кошового отамана, що перейшов на бік Російської імперії у 1828 р.? Йосип Гладкий 

Як ставились до Наполеона представники течії автономістів? сподівались на скасування кріпацтва та запровадження прогресивного законодавства 

Розподіл території України між двома імперіями на Східну (Російську) й Західну (Австрійську)

Після Андрусівського договору між Річчю Посполи­тою та Московією (1667 р.) територія України до кінця XVIII ст. залишалася розділеною по Дніпру на Лівобережжя з Києвом (під владою Російської імперії) і Правобе­режжя (у складі Речі Посполитої).

Після російсько-турецьких війн (1806–1812, 1828–1829 рр.) і трьох поділів Польщі ( 1772, 1793, 1795 ) українські землі опинилися в складі двох держав — Російської та Австрійської імперій.

Росії належали Ліво­бережна Україна, Слобожанщина, Правобережжя й Південна, або Степова Україна. До Австрії відійшли Галичина, Буковина та За­карпаття.

Австрійська імперія зосередила у своїх руках Західну Україну, яка становила 20% українських територій, де мешкало 3,5 млн мешканців. Російська імперія захопила 80% території і 8,2 млн мешканців.

Українські землі в складі Російської імперії

Уніфікація — зведення різноманітних виявів життя в різних національних районах держави до єдиних, затверджених імперською владою, зразків.

Українські землі були поділені на дев’ять губерній — по три в кожному регіоні: Харківська, Чернігівська й Полтавська — на Слобожанщині та Лівобережжі; Київська, Подільська й Волинська — на Правобережжі; Катеринославська, Херсонська та Таврійська — у Південній (Степовій) Україні.

Наддніпрянська Україна
ЛівобережжяПравобережжяПівденна Україна
Чернігівська губерніяПолтавська губерніяХарківська губерніяКиївська губерніяПодільська губерніяВолинська губерніяКатеринославська губерніяХерсонська губерніяТаврійська губернія
Малороійське генерал-губернаторствоКиївське генерал-губернаторствоНоворосійько - Бессарабське генерал-губернаторство

Губернатора призначав імператор. Губернії поділялись на повіти, на чолі повіту стояв справник.

Генерал-губернаторство — адміністративно-територіальна й політична одиниця в Російській імперії. Складалося з однієї або кількох губерній під управлінням генерал-губернатора.

Губернія — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії на зразок області, краю тощо. Губернію очолював губернатор, який поєднував адміністративні, судові та фінансові функції.

Повіт — адміністративно-територіальна одиниця, що існувала на українських, а також польських, литовських і білоруських землях від другої половини XIV ст.

Адміністративно-територіальний поділ у Російській імперії не враховував географії національного розселення.

Українські землі в складі Австрійської імперії

Закарпаття залишилося в складі Угорського королівства, яке було частиною Австрійської імперії.

Галичина разом із деякими польськими землями стала окремим краєм із центром у Львові — Королівством Галичини та Лодомерії.  Подіялась на 12 округів.

До 1849 р. на правах окремого округу до складу Королівства Галичини та Лодомерії входила Буковина, надалі вона стала окремою провінцією.

Адміністративну владу в Галичині здійснював губернатор, якого призначав імператор з резиденцією у Львові. У Львові було дозволено скликати сейм, до якого обиралося дворянство та верхівка духовенства.

Австрійський уряд створював умови для протистояння українців із поляками й румунами, сподіваючись, що це послабить австро-українські суперечності


Етнос — група людей, члени якої мають спільну назву, елементи культури, спільну історичну пам’ять і пов’язують себе зі спільною територією.

Народність — історична спільнота людей, які мають спільну мову, територію, елементи спільної культури.

Нація — історична спільнота людей, сформована на основі спільності території, яку вони населяють, мови, особливостей культури, характеру, економічних зв’язків.

Процес національного відродження відбувався протягом трьох етапів: першого — академічного (наукового), другого — культур­ницького (українофільського) й третього — політичного.

У соціальному складі українців обох імперій переважали селяни, нечисленною була аристократія та світська інтелігенція. 

«Смуга осілості» — територія компактного проживання євреїв у Російській імперії, визначена царським урядом із метою запобігання проникненню їх до великоруських губерній і захисту російського підприємництва від єврейської конкуренції.